Учення дона Хуана (1968)
Це друга моя спроба зануритись в, як її класифікують, науково-популярну прозу Карлоса Кастанеди і вона виявилась вдалою.
Книга стилізована під аналіз і згадки автора про власний досвід, що базується на замітках, які, начебто, він робив під час навчання в дона Хуана. І написаний він настільки вдало, щиро і жваво, що й зараз люди сперечаються: "А був дон Хуан?". Бо польові інтерв’ю у Мексиці й Аризоні були.
Бо, й дійсно, автор не дає чіткої відповіді ні собі, ні читачу, чи був досвід здобутий ним, при його веселій експерементальній токсикології, просто галюцинаціями, чи спробою мозку пояснити надприроднє, що ці досліди супроводжувало.
Скільки автор не допитується в наставника, чи дійсно він перетворювався на ворону, чи левітував, чи трансформувався в собаку - отримує виключно нерозуміння, когнитивний дисонанс і спроби пояснити світоглядні принципи й особистий досвід побутовою мовою.
Від того розпачу, що відчуває герой книги, викликаного неможливістю розібратись в реальності, від заплутанності положення й хиткої слабкої логічної бази пояснення, яку він постійно намагається вибудувати, розуміння реальності оповідаємої тобі історії втрачаєш і ти сам.
Прекрасна літературна форма розповіді про культурно-наркотичну подорож молодого натураліста по грибам і кактусам пустель Америки, в супроводі міфічного (старого, простого й досвідченного) гуру дона Хуана, заслуговує виключно овацій і компліментів. Жива мова, цікаві дрібнички й величезна таємниця, якою просякнуті навскрізь події. До читання обов’язкова, принаймі щиро (й завзято) рекомендована.
чудову
Є одна цікава гра, що виникла, принаймі, в мене: спроба (на основі власних сьогоднішніх слабеньких знань) пояснити собі самому ті чи інші особливості ритуалу збирання, чи приготування, наступногогалюціногену етапу навчання, що жорстко табуювались доном. Й інколи це вдавалось.
А також пряма аналогія з історією про сера Макса з Ехо, від Макса Фрая, що, очевидно, була вибудувана під враженнями від творчості Кастанеди. Бо дуже вже сильно копіюються образи, навченного життям (судячи з деяких моментів, дійсно гірким, і майже виключно самостійним, досвідом), всесильного, але мало роблячого, наставника, що опікується молодим, талановитим, зеленим парубком (сильнішим, здається, за наставника) нічого не пояснюючи, майже, а вибудовуючи його власний емпіричний досвід (хоча хвилюється за учня, чого уж там).
І багато досить кумедних моментів.
Чудова книга. 10-ть за 10-ти. Спільноті "Омікрон" щира вдячність за відмінну аудіоверсію.
Книга стилізована під аналіз і згадки автора про власний досвід, що базується на замітках, які, начебто, він робив під час навчання в дона Хуана. І написаний він настільки вдало, щиро і жваво, що й зараз люди сперечаються: "А був дон Хуан?". Бо польові інтерв’ю у Мексиці й Аризоні були.
Бо, й дійсно, автор не дає чіткої відповіді ні собі, ні читачу, чи був досвід здобутий ним, при його веселій експерементальній токсикології, просто галюцинаціями, чи спробою мозку пояснити надприроднє, що ці досліди супроводжувало.
Скільки автор не допитується в наставника, чи дійсно він перетворювався на ворону, чи левітував, чи трансформувався в собаку - отримує виключно нерозуміння, когнитивний дисонанс і спроби пояснити світоглядні принципи й особистий досвід побутовою мовою.
Від того розпачу, що відчуває герой книги, викликаного неможливістю розібратись в реальності, від заплутанності положення й хиткої слабкої логічної бази пояснення, яку він постійно намагається вибудувати, розуміння реальності оповідаємої тобі історії втрачаєш і ти сам.
Прекрасна літературна форма розповіді про культурно-наркотичну подорож молодого натураліста по грибам і кактусам пустель Америки, в супроводі міфічного (старого, простого й досвідченного) гуру дона Хуана, заслуговує виключно овацій і компліментів. Жива мова, цікаві дрібнички й величезна таємниця, якою просякнуті навскрізь події. До читання обов’язкова, принаймі щиро (й завзято) рекомендована.
чудову
Є одна цікава гра, що виникла, принаймі, в мене: спроба (на основі власних сьогоднішніх слабеньких знань) пояснити собі самому ті чи інші особливості ритуалу збирання, чи приготування, наступного
А також пряма аналогія з історією про сера Макса з Ехо, від Макса Фрая, що, очевидно, була вибудувана під враженнями від творчості Кастанеди. Бо дуже вже сильно копіюються образи, навченного життям (судячи з деяких моментів, дійсно гірким, і майже виключно самостійним, досвідом), всесильного, але мало роблячого, наставника, що опікується молодим, талановитим, зеленим парубком (сильнішим, здається, за наставника) нічого не пояснюючи, майже, а вибудовуючи його власний емпіричний досвід (хоча хвилюється за учня, чого уж там).
І багато досить кумедних моментів.
Чудова книга. 10-ть за 10-ти. Спільноті "Омікрон" щира вдячність за відмінну аудіоверсію.