June 23rd, 2014

мастер

Танки зелені, бо листя зелене

Любий друже, приїдь, порятуй і вибав!
Привези мені морфій, тютюн і тишу.
Ю.А.


Танки зелені, бо листя зелене.
В травні, крізь гілки, не видно нічого.
Поміж каштанів, ідеш по алеї
кроком досвідченним, як в вартового.
Що в світі цьому для тебе нового?

Все оповите і всі в оксамиті.
Так, мов на очі наклав хтось долоні.
Мамо, ми всі у страшному полоні.
Мамо, ми всі в цій війні полонені.
Військові й буденні. Вовки і олені.

Кожний хто чує, хто баче і дише.
Мамо, вишли же поштою тишу.
Сиджу, мов в окопі, і всіх ненавиджу,
від того себе і близьких тільки кривджу.
Мамо, вишли же, з кавою, тишу.

Коли є хвилинка до нього я дзвоню.
Нервово стискаючи руки говорю:
"Я чув про потопи. Не треба! Нам все показали!
У вас все понищено: будинки й вокзали.
Нам все розказали: про музеї і зали.

Одного зібрати докупи не можу:
як можна було не впізнати цю рожу?
Як можна було не вертати з вокзалу
орду цю тюремну, цю чорну навалу?
Як можна було не вертати одразу з вокзалу?"

Москва, що столиця держави-сусіда,
ще вчора жива і людьми оповита,
сьогодні, по вінця, водою залита.
І комплекс житловий - Говерла,
а крики людські, мов трембіта.

І звуки її над водою все линуть.
Від порту до порту відлуннями плинуть.
Все те, що змуроване, мусить загинуть
З несили каміння у небо можеш лиш кинуть.
Все те, що народжено, має світ цей покинуть.

Ідея проста й невелика
Залізла у мозок, він з того каліка
І в мене, від неї, сиплеться стріха.

Людина - тварина і їй з того втіха.
Все те, що не зробить - призводить до лиха.
Збирається дощ. Світ завмер. Накрапає щось зтиха.