May 9th, 2014

мастер

19

by Юрій Андрухович

Листи в Україну

19

«Ветерани, що пишуть вірші, скарги,
одаліски, що поночі йдуть на лови,
аноніми, що вкупі становлять черги,
франкмасони, що в’ють павутини, змови,

пушкіністи, твердим розчулені знаком,
патріоти, над пійлом пониклі в думах,
юнаки, що б’ють або ставлять раком,
пияки, що знаються на парфумах,

росіянки пишні, з яких купецьке
випирає щоками, грудьми, задами,
кавалери їхні, також опецьки,
імбецили з рисами далай-лами,

всяка інша потолоч, інше дрантя,
всі на світі раси, народи, люде!
Я втомився від кремлівських курантів.
Прощавайте, завтра мене тут не буде.

Прощавайте, всі! І ти, круглолиций,
що згори, як манну, даруєш укази.
Я, можлива здобич твоїх міліцій,
я боюсь, що вони застосують гази.

Прощавайте, храмів хрести щербаті,
під якими тужив я і вив совою!»
Ці слова я не викричав на Арбаті —
десь вони замерзли понад Москвою.
мастер

День памяти

Меня радует что в своей ленте, хоть она у меня маленькая уютная и комфортная, я вижу сегодня посты где люди вспоминают своих дедов, что защищали свою страну, были смелыми, отважными... настоящими людьми. Более этого меня радует только то что нету никого в комментариях кто поднимал бы не уместные тут темы, я не видел. Я помню. Вы помните. Они молодцы. Как-то так.