November 27th, 2012

To the Надія

Брудними руками я лізу до рани -
на сепсис єдина лишилась надія.
Болючий, проте шлях до нірвани.
Через ампутацію, шматками, душі.

Сповідуючи культ короїдства, біо, зелений,
як космонавт Дереша, вживаючи себе у сенcі,
знеструмитись по 25-тому, на піку форми,
проте без присмаку емульгаторів й есенцій.

Вони, що миють руки ретельно й з милом,
спиртують, антисептують та знезаражують,
поки пьют солодку каву з молоком і зефіром
й вишукують, по книгах, невротичні фантазії.

В них все й завжди обов’язково буде добре.
Напевно, просто не гірше від усіх. Точно.
Хоча колись, не певен, можливо й завтра,
опів на шосту, душа їх всохне. Остаточно.