мастер

(no subject)

Расскажи мне как переворачиешься, хотя бы, с боку на бок. Без боли. Без шуток. Теперь я содержу дыру. В прямом смысле. За взятие костного мозга. По скольку брал не я, то мне досталась дыра, а операционисту же - сам кусочек мозга. Еще правда у меня есть боль, но мне кажется, что она досталась мне не заслуженно. Хотя им там виднее. Сквозь дыру, в разрез с предсказаниями ежика, посвистывать не могу, может потому что она не в правом боку, а где-то по середине тела, а может потому что затянулась и рубцуется. Но свежего воздуха поприбавилось, где-то там, в середине организма, пока пузырек не раствориться в жидкости или не продиффундирует к поверхности. А еще вчера шел дождь...
мастер

(no subject)

Знаешь, я прочитал, давно уже, книгу Дэна Симмонса Террор. И я не сказал бы, что она меня так впечатлила, нет, она была хороша, но точно не на 10-ть из 10-ти.

И вот наступили холода и что-то стал вспоминать кусочки из нее. Подлого эгоистичного гнилого матросика. Глупого матроса верзилу. Молодого врача. Загадочную ведьму-эскимоску, как оказалось, голую под паркой и так теплее. Картину спасательного челнока с серебрянными именными ложками на дне...

И все это как-то ассоциируется у меня с ранними закатами, холодной погодой, снегом, безлюдными улочками и местами. Может стоило бы просверлить лунку, да выловить двух рыбок для полозьев верных санок?.. Зима длинная, путь не близок...

Точнее надежды в принципе нет.
мастер

(no subject)

Когда на запрос "Идиот" всплывает фотография Ларса фон Триера - грубовато... но в целом...
мастер

Take Shelter (2011)

Один з кращих фільмів знятих на базисі дихотомії реальності та її сприйняття. І хоча Майклу Шеннону дістався той самий типаж людини, що й в Підпільній імперії, він в нього й цього разу вдався.

Це історія людини, що потроху втрачає здоровий глузд. Принаймі в очах оточуючих, своєї родини й, головне, самого себе. Виною цьому є жахи, що переслідують ночами, фантомна біль в, уражених під час снів, кінцівках і грім серед ясного неба.

А, найголовніше, його гнітить відчуття величезної катастрофи, що суне на них усіх. І думки про матір, що друге десятиліття перебуває в психіатричній лікарні з діагнозом шизофренія.

Він справжній чоловік, а тому п'є пігулки, працює, відвідує консультанта та відновлює й модернізує старе укриття від бурі, що ржавіло й пилилося на задньому подвір'ї. Та чи спасе воно, пофарбоване, його від маслянистого дощу й дивно літаючої зграї птиць - покаже лиш час.

По картинці, емоціям, ситуаціям, розвитку персонажів і грі акторім - 10 з 10-ти. Відмінно.

Є в озвучці від Омікрон на Гуртом.ком : http://toloka.hurtom.com/viewtopic.php?t=39968